старий

-а́, -е́.

1) Який прожив багато років, який досяг старості; прот. молодий. || у знач. ім. стари́й, -ро́го, ч.; стара́, -ро́ї, ж.; старе́, -ро́го, с., розм. Людина, що прожила багато років. || у знач. ім. старі́, -ри́х, мн.: а) те саме, що батьки 1); б) подружжя, яке досягло старості. || Уживається для позначення батьків на відміну від дітей у сполуч. з ім'ям, прізвищем, прізвиськом і т. ін. || Який давно народився, з'явився, почав рости (про тварин, рослини). || у знач. присудк. сл., для чого, на що. Не підходити для чого-небудь, не відповідати певним вимогам через старість. || у сполуч. зі сл. чорт, відьма, хрін і т. ін. Уживається як лайливий вираз. Стара діва. Старий парубок.

2) Який існує довгий час, давно створений; прот. новий. || Створений, збудований раніше за інших (про частину міста). || Який давно виник, з'явився; давній. || Давно відомий. Стара істина. || Який давно займається чим-небудь; досвідчений. || Багаторічний, витриманий (про спиртні напої).

3) Який довго був у вжитку, став ветхим, іноді навіть непридатним для користування; прот. новий. || Який став несвіжим, втратив свої якості від довгого зберігання (про їжу). || Недійсний, непридатний після закінчення строку або після використання. Стара перепустка.

4) Який давно минув, пройшов (про час); колишній.

5) Який був, існував у колишні часи. || Характерний для минулого, власт. йому. Старі методи роботи.

6) Який зберігся, залишився від колишніх, давніх часів; старовинний.

7) Який був раніше, передував наявному тепер; колишній; прот. новий. || Якого виготовили, зробили і т. ін. раніше, давно. || Стос. до врожаю або запасів минулого року. Стара картопля. || Раніше придбаний, одержаний. || Який був і раніше, той самий. За старою звичкою.

••

Стара́ ві́ра — те саме, що старообря́дництво.

Стари́й Заві́т — частина Біблії, що визнається за Святе Письмо іудейською та християнською релігіями.

Стари́й рік — рік, який минув, пройшов.

8) у знач. ім. старе́, -ро́го, с. Те, що було раніше, у минулому, колись.

••

Бра́тися за старе́ — починати знову займатися тим самим (перев. з негативним відтінком).

Поверта́ти на старе́ — а) відновлювати те, що було раніше, колись; б) примушувати кого-небудь вернутися до того, що було раніше.

Поверта́тися до старо́го — відновлювати те, що було раніше, колись.

9) Стос. до колишнього, віджилого ладу, режиму, власт. йому.

10) Уживається у складі деяких географічних назв. Стара Руса.

••

Стари́й лис жарт. — хитра людина, яка зазнала в житті багато негод, нестатків і набула житейської мудрості, досвіду і знань.

Старо́ї заква́ски — хто-небудь має риси вдачі, поведінки, закладені ще у колишні часи.